Мета: поглибити знання щодо міжнародної трудової міграції; засвоїти, узагальнити та систематизувати знання про сучасні напрямки, причини, способи трудової міграції українців, її переваги та недоліки. Сприяти профорієнтаційному вихованню школярів, формувати особистісні компетенції учнів для здійснення вибору подальшого шляху життя.

Завдання круглого столу:

Ø        Систематизувати знання щодо:

·         Трудової міграції як однієї із сучасних форм міжнародних економічних відносин;

·         Причин і наслідків нелегальної трудової міграції за кордон;

Ø        Сформувати вміння (навички):

·         Самостійно визначати переваги легальної та недоліки, проблеми нелегальної міграції населення,

·         Складати закриті і відкриті питання анкети, проводити соціологічне опитування;

·         Аналізувати та систематизувати первинні дані, отриманні в ході анкетування.

·         Моделювати психологічно – соціальий портрет українця – мігранта.

Теоретичний матеріал до круглого столу

Міжнародна міграція населення в умовах розширення міжнародних економічних відносин займає усе більш значне місце в розвитку суспільства. Інтернаціоналізація економік, з одного боку, і нерівномірність розвитку країн - з іншого, привели до того, що трудова міграція набула безпрецедентного соціально-економічного й політичного значення в сучасному світі. Сьогодні в міграційний трудовий обмін залучені практично всі країни. Тільки легальних трудових мігрантів у світі налічується від 120 до 200 млн. чоловік (у порівнянні з 75 млн. в 1965 році) []. Різниця в рівні життя й економічних можливостях у різних країнах - основна рушійна сила такої міграції.

Міграція робочої сили - переселення працездатного населення з одних держав в інші строком більш ніж на рік, викликане причинами економічного й іншого характеру, і може приймати форму еміграції (виїзду) і імміграції (в'їзду). Міграція робочої сили веде до вирівнювання рівнів оплати праці в різних країнах. У результаті міграції сукупний обсяг світового виробництва зростає внаслідок більш ефективного використання трудових ресурсів за рахунок їх міжкраїнного перерозподілу.

Сучасні причини і фактори активізації міжнародної трудової міграції:

Елементом сучасної системи світового господарства є світовий ринок праці. Ефективний розвиток національних економічних комплексів стає можливим тільки на шляху активного використання переваг всесвітнього поділу праці й вільного переміщення робочої сили з однієї країни в іншу. Без високої мобільності населення неможлива інтенсифікація науково-технічних, інформаційних, культурних міжнаціональних відносин.

Міжнародні міграції відомі з найдавніших часів. В основі цих процесів лежали: кочовий спосіб життя скотарів, військові й колоніальні захоплення, стихійні лиха, політичні й релігійні переслідування, географічні відкриття й освоєння нових життєвих просторів. У цей час при різкому зростанні загальних масштабів міграції значну роль здобула трудова міграція, або міграція робочої сили.

При збереженні інших факторів, що визначають переселення, на сучасному етапі розвитку суспільства домінуючими стали винятково економічні причини.

Метою міграції стали пошуки роботи, нової сфери праці, що відбиває або відсутність можливостей працевлаштування на колишнім місці проживання, або недостатню ефективність праці в себе на батьківщині. Існують різкі розходження між країнами в рівнях безробіття, оплати праці, вартості життя, - за багатьма іншими показниками рівня життя, які є чинником постійного живлення міжнародної міграції.

Разом з тим, міграція навряд чи була б можлива в значних масштабах, якби не існувало економічної доцільності, а часом і необхідності використання іноземної робочої сили. Застосування іноземної робочої сили в усе більшому ступені пов'язане з дією наступних факторів:

¨                       прагнення знизити витрати виробництва за рахунок використання більш дешевої, у порівнянні з національною, іноземної робочої сили; "погоні за головами", тобто залучення кваліфікованих працівників, від робітника до вченого-дослідника, що є безпосередньою причиною такого явища, як "витік мізків";

¨                       діяльності транснаціональних корпорацій, що не тільки підвищує географічну мобільність робочої сили, але й вирівнює умови її застосування у світовому масштабі;

¨                       розвитку засобів транспорту й зв'язку, що стимулює географічну мобільність населення;

¨                       інформатизації виробництва й громадського життя, зростання взаємодії науки й культури різних країн, що веде до уніфікації критеріїв кваліфікації.

Все більше число держав приймають участь в міграційних процесах, але незважаючи на масштаби цього явища сучасна наука не має єдиної концепції. З одного боку, це можна пояснити тим, що міграція одночасно впливає  на різні сторони життя суспільства, такі як економіка, демографія, соціологія, політика й право.

З іншого боку, аналіз розмірів і тенденцій міжнародної міграції ускладнений недосконалістю збору інформації, відсутністю уніфікованих національних і міжнародних показників. Статистична інформація, що публікується, фрагментарна й залежить від контексту. Проте можна стверджувати, що загальна чисельність міжнародних мігрантів збільшується рік у рік прискореними темпами, а характер і напрямок потоків у різних регіонах світу значно змінюються.

Характерною рисою сучасної міграції є те, що її потоки складаються із двох напрямків, і, отже, та сама держава може бути як країною-донором, так і країною-реципієнтом.

Наприклад, Великобританія й США є одночасно й одними з головних країн-реципієнтів у світі, і донорами для окремих держав (США донор для Канади, Великобританія - для Австралії).

Одним з найбільших центрів міжнародної міграції робочої сили є Західна Європа, зокрема країни ЄС. За період з 1950 по 1990 роки чисельність іммігрантів у цьому регіоні зросла з 5,1 млн. чоловік до 17 млн. За даними на 1990 р., країнами, у яких проживає основна частка іммігрантів, були Німеччина (5,242 млн.чол.), Франція (3,608 млн.), Великобританія (1,875 млн.), Швейцарія (1,1 млн.), Бельгія (0,905 млн.), Італія (0,781 млн.), Нідерланди (0,692 млн.). До 1995 р. чисельність іммігрантів у Німеччині збільшилася майже на 2 млн., в Англії - на 2 тис. чоловік, але при цьому країною з максимальним відсотком присутності іммігрантів є Люксембург - 28% в 1990 р. й 33,5% в 1995 р [].

Основними країнами-донорами для деяких європейських країн є: Алжир, Марокко й Португалія для Франції; Італія й Марокко для Бельгії; Туреччина, Югославія, Італія, Греція, Україна й Польща для Німеччини; Туреччина, Україна й Марокко для Нідерландів; Італія, Іспанія для Швейцарії; Індія для Великобританії.

Останнім часом на європейському ринку спостерігається стійка конкуренція з боку мігрантів з Туреччини, республік колишньої Югославії, Греції, України, Польщі, Угорщини за робочі місця низької кваліфікації.

У Європі в останні роки намітилося деяке зрушення в традиційній структурі зайнятості іммігрантів. Збільшується відсоток іноземців, що працюють у сфері послуг. Спостерігається зниження зайнятості в сталеливарній промисловості, металообробці, автомобілебудуванні.

Подальші інтеграційні процеси, що відбуваються в Європейському співтоваристві, ведуть до прискореного економічного росту й створення нових робочих місць. Ці зміни впливають на міграцію трудових сил у світі. Але країни ЄС будуть неохоче вербувати працівників із країн - нечленів Європейського співтовариства. В опублікованих прогнозах передбачається зниження сальдо міграції для ЄС.

Сучасною тенденцією трудових міграційних потоків ЄС є підвищення мобільності працівників найвищої кваліфікації, які складуть найбільшу частку робочої сили і їхній відсоток буде збільшуватися в загальному міграційному потоці, що переважно складається з низько- і напівкваліфікованих працівників.

Західна Європа є одним з основних центрів тяжіння трудових мігрантів з України, але інтеграційні процеси й об'єднання національних ринків праці в країнах - членах ЄС перешкоджають працевлаштуванню мігрантів з інших країн.

Трудова міграція як одна із форм міжнародних економічних відносин (поряд з рухом товарів і капіталів), звичайно викликає більші, ніж інші види зовнішньої економічної діяльності (наприклад, міжнародна торгівля), проблеми. Відбувається це тому, що експорт робочої сили торкається не тільки комерційних, але й політичних, національних, демографічних, соціальних, етнічних й інших інтересів.

Масштаби міграції настільки істотні, що реально позначаються на демографічній ситуації навіть у такій великій країні, як США.Спочатку сприятливе в економічних відносинах масове використання іноземної робочої сили спричиняє цілий ряд гострих демографічних і соціально-економічних проблем для розвинених країн ЄС.

·         Крім абсолютного й відносного збільшення загального числа іноземного населення, украй несприятливо для країн-реципієнтів міняється й статево-вікова структура мігрантів. Неухильно зростає частка жінок і дітей. Якщо в 60-і роки частка жінок становила в країнах Західної Європи 30%, то до 80-м років вона збільшилася до 40-45%. Так, частка мігрантів в Австрії - 40% (1980 р.), у Бельгії - 46,9 (1977 р.), у ФРН - 43,5 (1980 р.), у Швеції - 48,3% (1978 р.).

·         Одночасно росте й частка молоді в загальному числі мігрантів. Цей показник коливається від 40% (Франція, ФРН, Люксембург, Норвегія, Швеція) до 50% (Бельгія, Нідерланди). При цьому частка молоді серед іноземців у всіх країнах перевищує частку молоді серед корінного населення: у Бельгії - на 15 процентних пунктів, у Нідерландах - на 12, у Швеції - на 8 [].

·         Для сучасної міжнародної трудової міграції характерно також збільшення тривалості резиденції мігрантів у країні зайнятості. При настільки тривалому перебуванні в країні зайнятості встає питання про інтеграції іноземців у чуже соціальне середовище й культуру. Особливо це стосується другого покоління іммігрантів. В умовах, коли й батьки не квапляться повертатися до рідних місць, малоймовірно, що коли-небудь, це зроблять їхні діти. По-перше, для них історична батьківщина є чужою й невідомою країною. По-друге, їхньому переїзду буде заважати та ж сама несприятлива економічна ситуація, що спонукала їхніх батьків шукати кращої частки на чужині.

Основний потік мігрантів спрямований із країн, що розвиваються, у розвинені індустріальні, насамперед у США й Західну Європу. Іноземні робітники становили в 80-і роки 34,4% сукупної робочої сили в Люксембурзі, 17 - у Швейцарії, 7,8 - у ФРН, 7,7 - у Бельгії, 7,1 - у Франції, 5,8 - в Австрії, 5,3 - у Швеції, 4,3% у Нідерландах. Основними експортерами робочої сили із країн Західної Європи є Італія, Туреччина, Португалія, Іспанія. Останнім часом активізувався виїзд робочої сили з держав Східної Європи й колишнього СРСР, зокрема, України.

Сучасний процес зовнішньої трудової міграції з України мало досліджений і має потребу в особливій увазі, тому що з виходом України на міжнародний ринок праці виникає безліч проблем як перед державою, так і перед фахівцями, що виїжджають за кордон.

За найбільш завищеними експертними оцінками українців - мігрантів близько 7 млн. або, інакше кажучи, за кордоном заробляє кожен п'ятий економічно активний українець. Обчислити реальні розміри вітчизняного внеску в сорокамільйонний трудовий міграційний рух проблематично.

За неофіційними оцінками, через реєстраційні списки Мінпраці проходить усього 5% тих, хто їде на заробітки. І лише 14% українців, що працюють у Росії, Польщі, Чехії, Італії, Португалії, Іспанії й Туреччині, де-небудь реєструються.

За межами України  зараз  працює близько 3 - 5 мільйонів громадян нашої країни. Серед них, є такі, хто самостійно знайшов роботу, когось безпосередньо запросила іноземна сторона. Але за неофіційним даними в 85 % випадків - це люди, які  легально, як туристи, виїжджають в інші країни й нелегально там залишаються в пошуках роботи (без усяких прав і соціальної захищеності). Лише близько 2 % від загальної чисельності трудових мігрантів користуються послугами суб'єктів господарської діяльності, що займаються посередництвом у працевлаштуванні за кордоном. Трудова міграція  стає нерегульованою.

Нерегульована трудова міграція - це переміщення людей у територіальному просторі  з метою пошуку місця роботи з їхнього бажання  й без бажання.

Нерегульована  трудова  міграція характеризується:

·         ігноруванням процедури контролю при в'їзді або виїзді, й незаконному працевлаштуванні,

·         або законним перетинанням кордону, але незаконним працевлаштуванням. За експертними оцінками від 10 до 15% мігрантів у світі перебувають у країні з порушенням вимог.

Наслідком нерегульованої міграції є нерегульований статус працівника-мігранта. Це спричиняє:

à         Порушення прав людину й неможливість їхнього відстоювання.

à         Порушення трудових прав і неможливість їхнього відстоювання.

à         Порушення умов й оплати праці, у т.ч. її невиплата.

à         Втрата кваліфікованих кадрів державою, на підготовку яких були витрачені  значні бюджетні гроші і їхня декваліфікація.

à         Торгівля  людьми з метою трудової або сексуальної експлуатації.

à         Руйнування родинних відносин, стресові й депресивні стани.

à         Не досягнення  кінцевої мети - заробити гроші.

Ризики, у які можуть потрапити нелегальні трудові мігранти:

o       Трудове рабство,

o       Хвороба й відсутність грошей на лікування,

o       Продаж у секс-індустрію, зараження різними захворюваннями,

o       Шахрайство з боку роботодавця,

o       Невиплата або часткова оплата за виконану роботу,

o       Потрапляння у в'язницю за нелегальне перебування в країні.

Трудова міграція - дуже небезпечне явище для будь-якої країни. Зокрема, заробітчанство як масове явище не сприяє наповненню пенсійного й соціального фондів через відсутність відрахувань від заробітної плати.

Україну як  заповітну мету мігранти поки не сприймають. А ті, що роблять зупинку в нас представники Китаю, Афганістану, В'єтнаму й Індії, як правило, навіть не мають вищої освіти. В 75% випадків вони абсолютно не орієнтуються в соціально-політичному житті країни, і зрозуміло, що про їхні інвестиції в економіку країни не може бути й мови. Громадяни країн СНД - хоч і трохи продуктивніше, проте в найкращому разі відкривають тут невеликі приватні підприємства. І в промисловість країни, як правило, своєї лепти не вносять.

Масова зовнішня трудова міграція стала одним з характерних явищ життя світового співтовариства другої половини  ХХ століття. Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах: трудовий, сімейної, рекреаційної, туристичної й ін. Міжнародний ринок робочої сили охоплює разнонаправленные потоки трудових ресурсів, що перетинають національні границі. Міжнародний ринок праці не просто поєднує національні й регіональні ринки робочої сили, він існує у формі трудової міграції.