Театралізований показ екологічної моди «НОВА ХВИЛЯ»

Ведуча 1: Правда, що в нас довкілля

Потерпає від свавілля,

Що природу гублять всюди

Черстві і бездушні люди.

Не зважають на закони прийняті про охорону.

Ведуча 2: Щодня, щогодини, щохвилини кожний із нас навмисне чи просто так забруднює, тьмянить красу нашої природи. Щоб уникнути цього ми, разом із наймолодшими учнями нашої школи, вдячними класними керівниками та щирими батьками вирішили втілити у життя один із способів використання предметів та речей, якими забруднюють щохвилини природу нашого краю.

Ведуча 1: Вашій увазі пропонується театралізований показ новинок екологічної моди сезону весна – літо 2012.

(Лунає східна мелодія)

(Поява цариці Нефертіті)

Ведуча 2: У давньому Єгипті жила вродлива і мудра цариця Нефертіті. Її часто запитували, що допомагає вам бути такою красивою? Та сама цариця не вважала себе дуже вродливою і на такі запитання давала гідну відповідь:

Ведуча 1: «Я виглядаю так завдяки щедрості матінки природи: чисте повітря, прозора вода та корисні для здоров’я рослини – ось і весь секрет моєї вроди!»

Ведуча 2: Але було питання, яке цікавило саму Нефертіті:

Ведуча 1: «Яким буде життя на Землі в далекому майбутньому в ХХІ т..?»

(Зміна мелодії)

(Демонстрація костюмів: Сонця, птахів, звірів, та квітів)

Ведуча 2: Сонце наш батько, Земля наша мати.

Ведуча 1: Земля – колиска людського життя,

Ведуча 2: Земля – наша краса і наше багатство, наш рідний дім.

Ведуча 1: Щасливі люди, яким подаровано Богом цю величну і прекрасну планету.

Ведуча 2: Вона пишається зеленими лісами, буяє золотом пшеничних полів, різнотрав’ям степів  іквітів.

Ведуча 1: Квіти – це історія народу!

Квіти – це краса природи!

Квіти – це ми! 

Ведуча 2: Вашій увазі пропонуються костюми: квітка сонця, чайна троянда, жаркий мак, веселий соняшник, рожеві айсти.

Ведуча 1: Наша матінка – Земля, хвилюється повноводдям рік та озер, незміренною глибиною морів та океанів,

Ведуча 2: гордо возвеличується до самісіньких зір високими, засніженими вершинами гір,

Ведуча 1: заслуховується музикою пташиного співу солов’я, ластівки, сороки, легітом весняного вітру, шелестом трав і дощу.

Ведуча 2: Метелика ловити я не хочу:

Він квітка неба, хай живе собі!

Хай крильцями барвистими тріпоче,

щоб радісно було мені й тобі.

(Лунає шум води, мелодія дощу)

(Поява «Краплинки», «Озерця», «Струмочка, «Джерельця)

Ведуча 1: Я землі цієї крапля дощова.

Заплелись у мене, приросли до мене

Жито і дерева, квіти і трава.

Ведуча 2: Та тепер, мертва в річках вода,

Життя там під загрозою.

(Змінюється мелодія на тривожну)

(Поява Нептуна, рибки)

Коли поглянеш у ту річку.

Чого немає в тім потічку:

Пляшки, бляшанки, бите скло,

Пластик і старе відро,            

Не бракує там відходів…

Ведуча 1: На кожному материку гинуть річки, озера. Щороку під час процесу виробництва у водойми світу скидається до 6 км³ забрудненої води, а це 18 млн т шкідливих речовин, що отруюють нашу гідросферу. Забрудненою водою не можна користуватись, у такій воді гинуть рослини і тварини. А людина ще не зрозуміла багато того, що діється навколо неї.

Ведуча 2: Людоньки, горе рибці в річці:

Задихається біднесенька у водичці.

Ведуча 1: „Заводи  й фабрики відходи

Скидають в мої сині води,

У річку виливають.

І нема тому спочинку, і краю немає.

Задихаюсь від бензину,

Масла, бруду, хоч умри,

Як почнуть свої машини мити в річці шофери”

Ведуча 2: В житті давно пора нам зрозуміти,

Де криється оця біда.

Якщо рибка хвора,

Заражена вода.

(Техномелодія)

(Показ техномоди: мобільного телефону та робота, мутанти майбутнього)

Ведуча 1: А, ця машина прибула до нас з майбутнього, вона символ – заклик, як останній шанс схаменутись, зупинити нищівний кругообіг людських вчинків, адже розплата за скоєнні помилки буде неминучою. 

Ведуча 2: Роботи, мутанти, техномашини! А де ж ми люди?

Ведуча 1: Невже ми самі себе знищили, невже еволюція принесла з собою катастрофічну руйнівну силу, що згодом поглинула і самих її творців – саме нас людей.

(Мелодія «Хвилювання»)

(Вихід «забрудненого повітря»)

Ведуча 2: Засмутились людоньки: як же бути нам?

А відходи газові в повітрі там.

Бо то люди – нелюди наробили зла.

Було в нас весело, а тепер біда!

Ведуча 1: Щороку в атмосферу викидається 5 млрд. т вуглекислого газу, тоншає озоновий шар, з’являються озонові діри.

Ведуча 2: В ці діри потрапляє ультрафіолетове випромінювання, яке призводить до ракових захворювань.

Ведуча 1: Планета людей, наша планета – у небезпеці. Люди! Схаменіться!:

(Зміна фонової мелодії)

(Поява «Захисників природи», що символічно «очищують» повітря)

Ведуча 2: Досить! Оголошуємо війну недбальству і жорстокості, ми стаємо на захист матінки – землі, бо не хочемо згодом стати безжальними катами, а прагнемо бути мудрими господарями цієї планети.

Ведуча 1: Нам набридло нищити все довкола ми вимагаємо змін.

(Лунає українська мелодія)

(Показ костюмів: «Україночка», «Біла ніч», «Брунька», «Річка» та інші.)

Ведуча 2: На землі у домі вселюдському –

Протиріч і негараздів тьма.

Ведуча 1: Будьте, люди, дбайливіші в ньому –

Іншої домівки в нас нема!

Ведуча 2: Бережімо, люди, звірів, води,

Кожну квітку в лузі, деревце,

Ведуча 1: Вбивцею не стань краси природи,

Пам’ятаймо, діти, й ми про це!

Ведуча 2: Все на Землі, все треба берегти:

І птаха, і звіра, і оту тваринку.

Ведуча 1: Не хвались тим, що цар природи ти,

Бо, врешті решт, ти – лише її частинка.

Ведуча 2: Земля наша свята! Прости нас нерозумних твоїх дітей, бо не даємо самі собі звіту в тім, що творимо своїми руками. Але, ще не пізно, наші душі, ще не спустошені до дна, наші серця, ще не зовсім заклякли і совість наша ще не вмерла. Ми опам’ятаємось.

Ведуча 1: Земля ми вже опам’ятовуємось. Ми прокидаємось, ми йдемо, щоб врятувати нашу рідну землю і життя на ній.